Туберкульоз - виліковний!
Березень ‒ місяць подолання туберкульозу (ТБ) і нагода розповісти про актуальність і важливість боротьби з цією хворобою.
Джерело туберкульозної інфекції ‒ хвора на туберкульоз легень людина. Основним шляхом передавання туберкульозу є повітряний (аерогенний, аерозольний). Передавання туберкульозу відбувається через інфекційний аерозоль, який утворюється під час кашлю, гучної розмови, сміху та плачу.
Водночас ТБ не передається через рукостискання, поцілунки, використання спільного посуду, їжу, воду чи предмети побуту.
Захворіти на туберкульоз може кожен, незалежно від соціального статусу.
Туберкульоз ‒ повністю виліковний. В усіх регіонах України доступні сучасні препарати для лікування ТБ. Завдяки інноваційним лікам тривалість лікування скоротилася і для чутливого туберкульозу становить 4-6 місяців, а для лікарсько-стійкої форми ‒ переважно 6-9 місяців.
Профілактичне лікування здійснюється згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ. Його можна пройти за 1 або 3 місяці, а захист зберігається понад 10 років. Головне ‒ дотримуватися всіх призначень лікаря та не переривати курсу такого лікування.
Лікування туберкульозу призначають фтизіатри ‒ вони підбирають оптимальну схему прийому препаратів. Водночас сімейний лікар відіграє ключову роль у веденні людини з ТБ: контролює дотримання режиму лікування та слідкує за її самопочуттям. Такий підхід забезпечує доступність медичної допомоги та робить лікування ефективнішим.
Регіональні фтизіопульмонологічні центри координують заходи з подолання ТБ на регіональному рівні та діють у кожній області України. Перелік протитуберкульозних закладів за посиланням
https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/tuberkuloz/dlya-pacientiv-z-tuberkulozom/protituberkulozni-zakladi (за матеріалами ЦГЗ).
Наказ МОЗ України від 19.01.2023 №102 «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Туберкульоз» встановлює наступне:
І. Симптоми, при яких пацієнту проводять обстеження на ТБ:
1. Обстеження з метою виявлення ТБ легень проводяться за наявності таких симптомів:
1) кашель більше 2-х тижнів;
2) кровохаркання;
3) підвищена втомлюваність та слабкість;
4) підвищена пітливість, особливо вночі;
5) зменшення ваги тіла з невизначених причин;
6) підвищення температури тіла (має значення навіть незначне підвищення – до 37-37,2°С);
7) задишка при незначному фізичному навантаженні;
8) біль у грудній клітці.
2. Обстеження з метою виявлення позалегеневого ТБ проводяться за наявності таких симптомів:
1) тривалий біль у хребті та великих суглобах нез’ясованої етіології;
2) збільшення периферичних лімфатичних вузлів нез’ясованої етіології;
3) хронічне захворювання нирок і сечовивідних шляхів;
4) безпліддя у жінок і чоловіків нез’ясованої етіології;
5) увеїт;
6) тривалий абдомінальний/епігастральний біль, асцит, діарея або закреп, мальабсорбція нез’ясованої етіології.
За клінічними показаннями можуть обстежуватися також пацієнти з тривалими запальними процесами іншої локалізації, резистентними до лікування, що проводиться, а також при виявлення змін, що можуть свідчити про ТБ за результатами обстеження.
3. У дітей обстеження з метою виявлення ТБ проводяться за наявності таких симптомів та/або клінічних ознак:
1) кашель, особливо якщо він постійний і тривалий;
2) тривале підвищення температури тіла (має значення навіть незначне підвищення – до 37-37,2°С) з нічним потовиділенням чи без;
3) погане харчування (втрата апетиту) або анорексія;
4) втрата ваги або погана прибавка у вазі;
5) незвична стомлюваність, зниження грайливості або зниження активності;
6) тяжка гостра пневмонія, що пов’язана з іншими типовими ознаками ТБ як-то тривалі симптоми, контакт з ТБ в анамнезі, відсутність відповіді на емпіричну антибіотикотерапію або рецидивна пневмонія;
7) ознаки дихальної недостатності (втягнення грудної клітки, стридор, сатурація кисню нижче 90%) у поєднанні з іншими типовими ознаками ТБ (наприклад, погана прибавка у вазі, постійне підвищення температури тіла);
8) тяжкий гострий стан неповноцінного харчування, особливо за відсутності відповіді на нутритивну терапію;
9) наявність стійких хрипів, що не відповідають на бронходилататори (особливо фіксовані та несиметричні) та пов'язані з іншими типовими ознаками ТБ (наприклад, погана прибавка у вазі, постійна гарячка).
4. Обстеження з метою виявлення ТБ у новонароджених проводяться за наявності таких симптомів та/або клінічних проявів:
1) млявість;
2) підвищення температури тіла (має значення навіть незначне підвищення – до 37-37,2°С);
3) погане харчування, низька вага під час народження та погана прибавка у вазі;
4) респіраторний дистрес-синдром;
5) клінічна картина «неонатального сепсису».
Найважливішим показником для діагностики неонатального ТБ є наявність у матері в анамнезі захворювання на ТБ або ВІЛ-інфекції.
ІІ. До груп підвищеного ризику розвитку ТБ належать:
1) діти і дорослі, які мали близький або осередковий контакт з особою із захворюванням на ТБ;
2) діти і дорослі, які живуть з ВІЛ;
3) особи, які працюють або працювали в минулому у виробничих умовах із впливом діоксиду кремнію (головним чином, шахтарі і працівники металургійної галузі);
4) особи, які перебувають в ізоляторі тимчасового утримання; особи, узяті під варту, або засудженні до позбавлення волі, які перебувають в слідчих ізоляторах/установах виконання покарань; особи, які звільнилися із місць позбавлення волі; персонал, в т.ч. медичний, слідчих ізоляторів та установ виконання покарань;
5) медичні працівники;
6) особи з вперше виявленими фіброзними залишковими змінами в легенях, які не отримували лікування від ТБ;
7) особи з захворюваннями, що призводять до ослаблення імунітету (злоякісні новоутворення, цукровий діабет, отримання імуносупресивної терапії, отримання терапії інгібітором ФНП-α);
8) особи, які зловживають алкоголем чи вживають наркотики;
9) мігранти, в тому числі, внутрішньо переміщені особи;
10) військовослужбовці;
11) особи, які перебувають за межею бідності (зокрема, особи, які перебувають на обліку як малозабезпечені);
12) особи без визначеного місця проживання;
13) особи, які раніше лікувались від ТБ;
14) особи з хронічними респіраторними захворюваннями;
15) особи із захворюванням на пневмонію;
16) курці;
17) особи із дефіцитом харчування або особи з індексом маси тіла ≤ 18;
18) особи із гастректомією або шлунково-кишковим шунтуванням;
19) особи із хронічною нирковою недостатністю;
20) особи старші 60 років;
21) вагітні (а також жінки у післяпологовому періоді протягом 3 місяців після пологів);
22) особи, які перебувають у ЗОЗ психо-неврологічного профілю;
23) особи, які живуть у притулках.
Отже, особи, що віднесені до груп підвищеного ризику розвитку ТБ підлягають рентгенологічному/флюорографічному обстеженню на туберкульоз, та за необхідності, обстеження мокротиння (Gene Expert) 1 раз на рік.
Для захисту дітей від найбільш тяжких форм ТБ в Україні проводиться масова імунізація новонароджених вакциною БЦЖ, регламентовано наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595.
Завідувач ВІК, лікар-епідеміолог Наталія МУХА
