Олександр Богуславський:
Принцип «великого хірурга видно по великому розрізу» уже не діє
Колись у хірургічному відділенні Черкаської обласної лікарні було більше ліжок, ніж нинішні 37, але ж і населення області поменшало. Тут виконують до 700 операцій на рік. Про сьогодення цього «найгарячішого» відділення розповідає його завідувач Олександр Богуславський.
Є сучасні методики лікування гриж
‒ З якими діагнозами оперуєте найчастіше?
‒ Найбільше жителів області потрапляють до нас з грижами, захворюваннями жовчного міхура, печінки, підшлункової залози, з механічною жовтяницею. Щодо гриж, то вони бувають здухвинні, пупкові, стегнові та післяопераційні. Коли мій колега років 20 тому повернувся з США, він розповідав, як багато там оперують післяопераційних гриж. У нас їх тоді було значно менше. А тепер чим більше люди вдаються до хірургічної допомоги, тим частіше трапляються ускладнення: нагноєння післяопераційних ран (фарміндустрія розвивається, але й мікроби швидко мутують), і як наслідок ‒ грижі: з’являються дефекти ‒ отвори, через які йде випинання органів і які треба або зашити, або залатати. Є сучасні методики, які надійно закривають ці отвори, з використанням аллопластичних матеріалів (сіток). Так, раніше обширну грижу ‒ на всю передню черевну стінку - не оперували, сьогодні ж це хірургам під силу. Якщо раніше знімали шви на сьомий день, то ось заходив пацієнт, якого прооперували у середу, сьогодні п’ятниця і він вже їде додому.
В області (у всіх медичних закладах) оперується на рік з грижею понад 3 тисячі громадян. Але тих, хто ходить з цією проблемою й потребує хірургічної допомоги, значно більше. На жаль, не всі вчасно звертаються. А кожна грижа ‒ це міна сповільненої дії в організмі: вона може защемитися, це загрожує життю. На жаль, усі ми так влаштовані, що чогось чекаємо ‒ переболить, мине, заросте; сьогодні гроші потрібніші на навчання дитини; зараз ніколи, бо треба садити (копати) картоплю… У понеділок заболіло, у середу терпів, а вже у п’ятницю ввечері, якраз проти вихідних, загострилося, і в суботу по «швидкій» людина в критичному стані потрапляє на операційний стіл. Тому хочу сказати жителям області, нашим потенційним пацієнтам: не дотягуйте до «п’ятниці», ‒ застерігає Олександр Маркович.
Панкреатит починається з жовчних камінців
‒ Останніми роками в Україні серед хвороб, які потребують невідкладної хірургічної допомоги, після гострого апендициту на друге місце виходять захворювання підшлункової залози. Гострий деструктивний панкреатит ‒ це настільки важка недуга, що, за світовою статистикою, післяопераційна летальність ‒ 50-85 відсотків, ‒ продовжує відповідь завідувач відділення. ‒ Якщо колись вважалося, що панкреатит переважно стосується людей, які зловживають алкоголем, то сьогодні хворіють на нього, навіть на панкреонекрози, і ті, хто ніколи не вживав спиртного.
Причини різні. Зокрема ‒ камінці жовчного міхура та позапечінкових жовчних проток. Протока підшлункової залози відкривається у дванадцятиперсну кишку ‒ туди, куди й протока жовчна. І якщо маленький камінчик, завбільшки з кінчик стрижня кулькової ручки, випадково заноситься до протоки підшлункової залози й забиває вихід, у протоках залози підвищується тиск, немає відтоку секрету й вона сама себе починає перетравлювати. Біль неймовірний. Тому бажано з камінцями у жовчних протоках і міхурі не ходити, а видалити їх. Наявність камінців у жовчному міхурі ‒ це показання до планового оперативного лікування.
Сьогодні була у мене пацієнтка, ‒ продовжує Олександр Богуславський. ‒Вона збирається на роботу за кордон. І розуміє, що, маючи камінці в жовчному міхурі, прооперуватися їй треба тут, бо за кордоном це 18 тисяч євро. До речі, колись давно читав видану німцями книжку про лікування цього захворювання: там одним з показань до оперування стояло «поїздка за кордон». Тоді мені було дивно. А тепер все стало на свої місця…
За статистикою кожен п’ятий житель України ‒ «камененосець». Діагностувати конкременти у жовчних протоках успішно допоможе ультразвукове дослідження (УЗД). Якщо хворі з камінцями жовчовивідних шляхів звертаються пізно, доводиться мати справу з ускладненням: жовтяницею, тоді необхідне вже не тільки видалення жовчного міхура. Втручання перетворюється в важку, складну і для хворого, і для хірурга задачу.
Що змінюється в хірургії?
‒ Ви 45 років у хірургії, мали великий досвід роботи у закладі «швидкої допомоги» ‒ Третій міській лікарні Черкас, багато років в обласній. Що змінюється в хірургії?
‒ Раніше ходила така чудова фраза серед колег, студентів медінститутів: «Великого хірурга видно по великому розрізу, маленького ‒ по маленькому». То на сьогодні все переінакшилось з появою лапароскопічної техніки. Якщо раніше видалення каменів із жовчних протоків перетворювалось у важку травматичну операцію, то зараз їх можна видалити без хірургічного втручання ‒ ендоскопом. А видалення жовчного ‒ три дірочки й один маленький розріз, і наступного дня людина вже ходить, а за кілька днів удома.
Нині для діагностики застосовуємо такі сучасні методи дослідження, як пункційна біопсія щитоподібної залози та органів черевної порожнини під контролем УЗД, комп'ютерна томографія, магніто-резонансна томографія, ультразвукові, ендоскопічні, функціональні, лабораторні дослідження.
«Іноді подобається просто дивитись, як фахово працюють мої колеги»
Хірургія у багатьох випадках безсила без роботи суміжних спеціалістів. В обласній лікарні працює відділення ангіорентгенхірургії, яким завідує Анатолій Михайлович Почечуєв. Часом вони для нас ‒ добра підмога, а часом ‒ і єдиний метод лікування. Наприклад, зараз у нашому відділенні лежить чоловік у літах. Поступив у терапію з підозрою на запалення легень. Обстеження виявило: насправді ‒ абсцес-гнійник у печінці. Важко уявити, що чекало б цього чоловіка років десять-п’ятнадцять тому. Велика операція і, враховуючи вік, з непередбачуваними результатами. Та у відділенні ангіорентгенхірургії під контролем УЗД провели пункцію абсцесу і його дренування. При місцевому знеболенні, хворий був при свідомості. І якщо до нас його привезли з температурою вище 39, то зараз його самопочуття в нормі й він уже проситься додому. Таких хворих немало ‒ з абсцесами й кистами печінки, підшлункової залози, яким приходить на допомогу цей практично безкровний метод.
А у відділенні гемодіалізу обласної лікарні лежать наші пацієнти після ампутації кінцівок (стрімко зростає кількість випадків ускладненого цукрового діабету).
На базі нашого відділення функціонує два обласні центри: з надання допомоги хворим на гострий панкреатит та ендокринної хірургії. З відкриттям у 2009 році «Кабінету діабетичної ступні» три ліжка призначено для лікування хворих з гнійно-некротичними ураженнями ступні на тлі цукрового діабету.
У відділенні працюють чудові хірурги, яких знають у всіх куточках області: Юрій Михайлович Ліпко, Валерій Федорович Атамась. На очах перетворились на високопрофесійних хірургів Наталя Євгенівна Харченко, Володимир Ілліч Чепелюк. Скажу чесно: мені іноді подобається просто дивитись, як фахово працюють мої колеги. У нас здружений і компетентний колектив медсестер, а обслуговують вони два підрозділи нашого відділення: хірургію «чисту» і «гнійну». Ми приймаємо найбільш важкий контингент хворих в області, ‒ продовжує Олександр Маркович. ‒ Ми як остання надія для багатьох. У найскладніших випадках іноді, може, хотілося би звернутись до колег спеціалізованих клінік у Києві, направити до них пацієнтів. Але, на жаль, діагностування й лікування в умовах столиці сьогодні дуже дороге, неспівмірне з тими зарплатами і пенсіями, які одержують люди, і доступне одиницям. Тому надання медичної допомоги таким пацієнтам з районів ‒ з хірургічними захворюваннями, у яких водночас є інші важкі супутні недуги, покладається на нас. У госпіталізації ми нікому не відмовляємо.
‒ Як потрапити на консультацію чи лікування у ваше відділення?
‒ Я завжди кажу: досить до нас лише звернутися. Бажано мати направлення з району та базові обстеження. Але й без цього все одно проконсультуємо і, якщо є необхідність, прооперуємо. Звернутись у наше хірургічне відділення обласної лікарні можна телефонами: 33-44-19, 33-44-34.
За матеріалами газети „Черкаський край”